Право на чисті продукти

КОЖНА ЛЮДИНА - МАЄ ПРАВО НА ПРОДУКТИ БЕЗ ГМО.

НІ втручанню в природу, створену ГОСПОДОМ !

ГМО у світі та Україні

Генетично модифіковані організми (ГМО) можна визначити як організми, в яких генетичний матеріал (ДНК) змінений неможливим у природі способом. Цю технологію часто називають «сучасною біотехнологією» або «генною технологією», а іноді «генною інженерією».

У виробництві харчових продуктів використовується: ГМ-сої - 70%, ГМ-кукурудзи - 25%, а також картопля, рис, ріпак, томати, цукровий буряк.

Основний виробник продукції із вмістом ГМО - США (68%); Аргентина (11,8%); Канада (6%); Китай (3%).

Серед країн ЕС найбільша кількість зареєстрованих повідомлень про використання ГМО належить Франції (28 % від загальної кількості по країнам ЄС), Італії (15 %), Іспанії (14 %) та Великобританії (12 %).

Останнім часом до цього процесу приєдналися інші країни, у тому числі Україна.

Протягом останніх років вражають маштаби площ, на яких вирощують ГМО-рослини з різними господарсько-корисними ознаками: у 1996 році під посівами трансгенних сортів рослин у світі було зайнято близько 1,7 млн га, а в 2006 році -91,2 млн га.

На думку фахівців, впровадження ГМО має бути зваженим. З одного боку, потрібно враховувати переваги, які може принести їх промислове використання, а з іншого - необхідно гарантувати суспільству, що ці технології не завдаватимуть шкоди здоров'ю людини та довкіллю. Тим більше, що проблема впливу ГМО на здоров'я людей через декілька поколінь, остаточно не вивчена.

Чи безпечна генетично-модифікована продукція для здоров'я людини?

Встановлено, що можливими наслідками вживання людиною генетично модифікованих продуктів можуть бути:

Алергічні прояви. Білки, що продукуються вбудованими генами, можуть викликати алергічні захворювання.

Безпосередня токсична дія. Вплив на здоров'я людини можуть чинити нові, «незаплановані» білки, що з'являються в генетично-модифікованих рослинах. Це пояснюється тим, що в процесі створення ГМО неможливо передбачити, в яку саме ділянку геному вбудується новий ген.

Поява стійкості мікрофлори до антибіотиків. При створенні ГМО використовуються маркерні гени стійкості до антибіотиків, які, потрапляючи в організм людини, можуть перейти у кишкову мікрофлору. Наслідком може стати неможливість лікування багатьох інфекційних захворювань. У країнах ЄС з грудня 2004 року заборонено використання ГМО, що мають гени стійкості до антибіотиків.

Потрапляння в організм людини гербіцидів. Більшість відомих трансгенних рослин стійкі до використання сільськогосподарських хімікатів і здатні їх акумулювати. Є дані про те, що цукровий буряк, стійкий до гербіциду гліфосат, накопичує його токсичні метаболіти.

Світове співтовариство приділяє велику увагу розробці науково обґрунтованих підходів до оцінки потенційного ризику при використанні ГМО, які б забезпечували належну охорону здоров'я людей і навколишнього середовища. Передові країни світу мають як розвинену систему наукових досліджень у галузі біобезпеки й аналізу перспектив розвитку біотехнології, так і досить відрегульовану національну правову базу щодо застосування ГМО. Відповідні закони та нормативні акти діють у США, Канаді, Австралії, країнах ЄС, Росії.

Усі країни Європейського Союзу у своїй діяльності, яка пов'язана зі створенням та використанням ГМО, керуються Директивою 2001/18/ЕС про навмисне вивільнення ГМО у довкілля. Цей документ є «матір'ю» всіх законів щодо ГМО. Всі питання, що не регулюються іншими законами, підпадають під його дію. Згідно з цією Директивою харчові продукти, вміст ГМО в яких перевищує 0,9%, підлягають обов'язковому маркуванню.

Останнім часом Україна привертає особливу увагу провідних біотехнологічних компаній, що зацікавлені у просуванні своєї продукції на нові ринки збуту. Так, за неофіційними даними, тільки за останні роки було засіяно генетично модифікованою соєю 45% посівних площ цієї культури в Україні, а також картоплі та кукурудзи. Насіння, харчові продукти та продовольча сировина, що ввозиться в Україну, не реєструється та не перевіряється на вміст ГМО, а це, у свою чергу, має ризик неконтрольованої появи на продовольчому ринку продуктів харчування, що містять ГМО. Такий перебіг подій потребує від України встановлення правил біобезпеки, розробки нормативно-правових актів та державного контролю.

За даними спеціалістів лабораторії у найбільшій кількості ГМ-організми присутні в тій харчовій продукції, де використовується

Соя, соєвий білок ( ковбасні вироби; дитяче харчування; напівфабрикати; продукція із сої; соєве молоко).

Кукурудза (кукурудзяна мука; пластівці; заморожені овочі).

Ліцитин (додається як емульгатор в шоколад та шоколадні вироби).

«Ризик» для Екології

Ми забули, що Людина - невід'ємна частина навколишнього середовища. Навколишнє середовище, у свою чергу, також безпосередньо впливає на людей. Новітні розробки генної інженерії та поява генетично модифікованих організмів призвели до того, що вчені всього світу активно обговорюють проблему ризиків, пов'язаних з ГМ-продукцією (ГМ-насінням та ГМ-рослинами).

Як можуть вплинути генетично модифіковані організми на здоров'я людини і навколишнє середовище? Питання не просте. І відповідь залежить від розуміння людьми складних біологічних і екологічних систем.

Наразі вчені не можуть навести жодного конкретного доказу небезпеки використання генетично модифікованих організмів. Разом з тим, не доведена і їх безпечність. Поряд з прихильниками використання та впровадження ГМ-продукції існує ряд міфів, що всі генетично модифіковані продукти є токсичними, і всі створені інженерним шляхом організми, швидше за все, поширюються в навколишньому середовищі.

Важко прогнозувати результати введення нової трансгенної модифікації в «дочірні» організми, оскільки можлива поява великої кількості неконтрольованих мутацій.

Ризики ГМ-продукції (насіння, рослин тощо) для навколишнього середовища чітко визначити складно. Причиною є досить коротка історія генетично модифікованих організмів. Тим не менш, вчені визначили ряд найбільш вірогідних ризиків, які потенційно слід очікувати від ГМО.

Ризик зниження сортового розмаїття. Один з головних ризиків, прогнозованих фахівцями та екологічною громадськістю – руйнування природних екосистем. Внаслідок широкого застосування генетично модифікованих культур у сільському господарстві зникає межа між природними (селекційними) культурами і «рукотворними». Через це окремі популяції або навіть види можуть бути втрачені. Існує гіпотеза, що в недалекому майбутньому ГМ-рослини можуть поставити під загрозу сільське господарство, оскільки виведення класичних сортів безпосередньо залежить від різноманітності природних генетичних ресурсів.

Ризик зниження видової різноманітності. Як відомо, у природі немає нічого зайвого: існує баланс між певними видами в умовах будь-якого біологічного співтовариства. В умовах масового впровадження трансгенних рослин закон конкуренції найсильніших видів уже не діє.

Ризик виникнення «рослин-мутантів». Проблема появи супербур'янів і супершкідників також фігурує серед основних екологічних ризиків.Через деякий час після систематичного використання гліфосатних гербіцидів, виросли абсолютно нові гербіцидостійкі «супербур'яни», для усунення яких потрібно значно більше зусиль. Дослідники переконані, що даний факт є закономірною реакцією на антропогенні спроби втручання в природні механізми.

Крім того, є ризик появи так званих супершкідників. У природі все збалансовано. Кожен вид має своїх ворогів і паразитів, які не дозволяють йому досягати більшої популяції, ніж того вимагає сама природа. Вплив токсинів ГМ-рослин може порушити цю природну рівновагу. Поява сортів, стійких до шкідників може спровокувати появу комах, стійких до самих токсинів. Простіше кажучи, смертельно небезпечні токсини перестануть на них діяти взагалі. В результаті подібних дослідів ми можемо зіткнулися з неконтрольованою ситуацією збільшення чисельності одних видів рослин і тварин та зникнення інших.

Ризик хімічного забруднення навколишнього середовища. Крім ризику можливого генетичного забруднення використання ГМО сприяє зростанню негативного хімічного впливу на ґрунт, отже, і на всі живі організми. Доведено, що вирощування сортів ГМ-рослин, стійких до гербіцидів, не веде до зниження використання хімікатів у сільському господарстві. Отже, це не вирішить проблему забруднення навколишнього середовища.Взяти хоча б проблему використання пестицидів. Північно-західний науковий центр екологічної політики США провів дослідження щодо впливу ГМ-насіння на навколишнє середовище.

В результаті дослідження було доведено, що стійкі до гербіцидів сорти ГМ-рослин тільки збільшують обсяги застосувань хімікатів.

Досліди показали, що застосування трансгенних культур, що мають у складі Bt-токсин (Bacillus thuringieusis), загалом знизило використання пестицидів для обробки сільськогосподарських рослин. Однак, разом з тим, вчені Китаю довели, що використання інсектицидів на полях з Bt-бавовником за останні роки різко зросло через так званих вторинних шкідників, які з’явилися внаслідок імунітету до Bt-токсину.

Ризик "витоку" трансгенів у навколишнє середовище. Негативні наслідки, до яких може призвести «витік» генетичного матеріалу від одного виду до іншого складно спрогнозувати. Можна припустити, що передача трансгенних матеріалів здійснюється за допомогою природних процесів (вітер, комахи, тварини). Іноді експериментальним шляхом можна визначити безпечну відстань, яка необхідна для поділу полів, засаджених ГМ-насінням і полів, на яких росте культура, що не містить ГМО.

Сьогодні в умовах тотальної глобалізації практично неможливо визначити, чи відбувається поширення ГМ-рослин на територіях країн, де ця діяльність обмежена або заборонена взагалі.

Тільки правильно організоване виробництво, робота з перевіреними компаніями, контроль за якістю і випуском на ринок трансгенних продуктів дозволить з достатньою впевненістю говорити про безпечність генетично модифікованої їжі, як і будь-якої іншої. У цьому випадку компанія або фермер, які вирощують сільськогосподарську продукцію, зможуть самостійно вибрати для роботи сорти рослин, ґрунтуючись на їх споживчих і економічних властивостях, а не на домислах про шкоду генотипів ГМО.